Християнські курйози довкола постаті Івана Хрестителя

Феномен раціоналізації віри

Вступ

Текст не має антирелігійної чи антихристиянської спрямованості, це дослідження парадоксів людської логіки і меж людського розуму. Як відомо, усякий світогляд носить релігійний характер у тому смислі, що він грунтується на вірі. Ми живемо у світі, де смисл життя і шлях до щастя зовсім не очевидні, тому вибір світогляду завжди має емоційний характер, принаймні його не можна здійснити повністю раціонально. А вже якщо людина уподобала собі якесь комфортне для неї бачення себе і світу, то їй потрібно довести собі і ближнім, що цей вибір розумний. Потрібно раціоналізувати свої світоглядні пожадання.

Скажімо, якщо антивакцинатори сприйняли віру у погибельність (виняткову шкідливість) і гріховність (аморальність) імунізації, то ця віра змушує їх шукати для неї логічне виправдання. Не дивно, що їм доводиться будувати надмірно складні і суперечливі логічні конструкції. Власне рецепція певного світогляду завжди передбачає необхідність узгодження існуючої  реальності зі своєю вірою. При цьому існує тенденція до ускладнення систем виправдання віри, – кожне віровчення, конфлікуючи з іншими світоглядними системами, змушене розвиватися.

Ми обираємо для аналізу релігійні доктрини лише з однієї причини – вони пройшли багатовікову еволюцію і досягли кристалізації, найбільш повного розвитку. І головне – вони чітко формалізовані у релігійній літературі. 

Отже, розпочнімо:

Логічний парадокс №1. Чий Дух Святий?

Іван Хреститель «наповнився Духом Святим іще від утроби матері своєї» (Лк. 1:15), тобто він став Господнім пророком іще до свого народження! [5 c.28] [9 c.523] "Коли ж Єлизавета зачула Маріїн привіт, затріпотіла дитина в утробі її. І Єлизавета наповнилась Духом Святим" (Лк. 1:41) і привітала Марію, як Матір Божу. 

Відповідь

• Католики акцентують, що коли Іван іще був у материнському череві на нього зійшов "Святий Дух, який є Духом Христовим – самим Христом, тільки-но зачатим Дівою Марією". (Лк. 1:68). [9 c. 536] Відразу після свого зачаття Ісус зводить Духа Святого на зародок Свого пророка.  

• Коли Іван хрестив Ісуса, тієї миті Дух Святий зійшов на Ісуса, але Христос "володіє Духом у всій повноті" іще від самого зачаття і Він є "джерелом Духа для всього людства". [9 c.536]

Отже прийнятий католиками (і більшістю протестантів) принцип Filioque (формулювання про сходження Святого Духа від Бога Батька і Сина) змушує їх до логічних піруетів: коли Ісус хрестився у Йордані то Дух Святий зійшов на Нього... з Нього ж таки... Оцей колообіг Святого Духа у природі виглядає курйозно: який смисл у сходженні Духа на Того, Хто є джерелом Духу і на Кому Він одвіку перебуває (з Ісуса на Ісуса)? Як Дух може зійти на Того, на Кому Він уже є?

Логічний парадокс №2. Чи довго святі гостюють?

У час Благовіщення архангел Гавриїл повідомляє Діві Марії також і про чудесну вагітність її двоюрідної сестри Єлизавети (Лк. 1:36-37). Марія поспішає до неї, щоб поділитись радістю. Всього Марія гостювала у домі Захарії "близько трьох місяців". Таке тривале перебування у гостях св. Амвросій пояснює містичним зв’язком, що виник між Ісусом та Іваном до їх народження. [5 c.31-32] 

Відповідь

• Православні вважають, що Марія покидає дім Захарії до народження Івана, оскільки їй потрібно поспішати до Назарету, щоб "прояснилось Йосипу чудесне зачаття Сина Божого". [16 c.77]
• Католики думають, що Марія повернулась додому вже після різдва Івана Хрестителя.
• Протестантів це взагалі не цікавить. Оскільки вони противники хрещення немовлят, то їм доводиться замовчувати усі євангельські сюжети про дитячу містику.

Отже, по версії православних виходить, що Марія поїхала перед самим народженням Івана Хрестителя (між Іваном та Ісусом різниця у 6 місяців + 3 місяці в гостях), що доволі кумедно, бо як це вона "поспішає", гостюючи 3 місяці? А провівши чверть року у домі Захарії, відїжджає так і не дочекавшись чудесного народження сина своєї двоюрідної сестри! Поведінка католицької Марії видається менш екстремальною і більш природньою. Найбільш вразливою є позиція протестантів – доктринальні особливості змушують їх до ігнорування випадків дитячої містики у Євангеліях.

Логічний парадокс №3. Чим відрізняється гора від кабіни ліфту?

Коли цар Ірод наказує побивати віфлеємських немовлят, тоді ж він відправляє убивць і до Хеврону, щоб позбутись маленького Івана, про чудесне народження якого він чув, і якого теж вважав кандидатом на роль Месії. [5 c.41] Єлизавета, почувши звуки погрому з боку Віфлеєму, взяла дитину і втекла у гори. Побачивши, що її наздоганяють, вона помолилась: "Гора Божа! Прийми матір з дитям!". За Переданням гора "розступилась", відкриваючи прохід, і закрилась вслід за нею, а у середині з’явилось джерело і фінікова пальма з плодами. [11 c.308]

Відповідь

• Православні вірять у "розступання гір".
• Католики, як і православні, теж визнають четьї мінеї (житія святих), але це не заважає їм тихо ігнорувати чудеса з "розступанням" гір і одномоментним проростанням пальм.
• Протестанти не визнають авторитету Передання, тому їм у цій ситуації найлегше.

Отже, протестанти та католики прагнуть мінімізувати кількість позаєвангельських чудес, а православні змушені "нести хрест" своєї нелегкої віри. 

Логічний парадокс №4. Які з янголів вихователі?

Четьї мінеї повідомляють, що через сорок діб після убивства Захарії Єлизавета померла і догляд за дитиною взяв на себе ангел Господній. Чи доводилось ангелам няньчити дітей? Принаймні Біблія про це мовчить.

Відповідь

• Православні вірять, що Івана винянчили ангели. [12 c.309]
• Представники "відкритого православ’я" (передусім – О. В. Мень) дотримуються думки, що насправді Іван виховувався у громаді єсеїв, [10 c.58] відкидаючи згадане твердження Передання.
• Католики теж вважають, що Іван міг здобути виховання у Кумранській громаді.[15 с.201] [16]
• Протестанти взагалі не визнають Святого Передання.

Отже, католики і "відкриті православні" мають єдину думку щодо дитинства Івана Хрестителя і ця думка близька до наукової. Дійсно, і місце проповіді Івана, і його суворий аскетизм і його релігійні практики очищення близькі до єсейських. Протестанти з огляду на невизнання Передання змушені утриматись від спокуси викоритати дані археології у своїй проповідницькій літературі.

Логічний парадокс №5. Чи благодатне хрещення в Івана Предтечі?

Іван проповідував «хрещення покаяння для прощення гріхів» (Лк. 3:3) і натовпи грішників ішли до нього хреститися. [9 c.535] Знаком очищення від гріха було хрещення, тому Івана стали називати Хрестителем («Хаматвіл», від «тевіла» – «занурення»). [10 c.58] Одноразове хрещення як духовне народження це ексклюзивна ідея самого Івана – іудеї здійснювали ритуальні омовіння, але вони були регулярними і їм не надавалося такого загострено-сакрального значення.

Відповідь

• На думку католиків та православних головною метою Іванового хрещення була підготовка умів до хрещення Святим Духом. [5 c.102] [16] Іванове хрещення було неповноцінне, воно мало підготовчий характер. Цю думку підтверджують слова самого Івана Хрестителя, що він хрестить лише водою, а Ісус – вогнем і Духом Святим (Лк. 3:16, Мр.1:8, Мт. 3:11, Ів. 1:26-27, 33).

• Протестанти (баптисти) не бачать принципової різниці між хрещенням Івана та Ісуса. [18 c.86] Дійсно, якщо під час обряду на Йордані Дух Святий зійшов на Ісуса, то виглядає логічним, що так само Він сходить і на кожного охрещеного. [1 с.94]

Отже православні і католики вважають Іванове хрещення неповноцінним (хоча під час його здійснення на Ісуса зійшов Дух Святий!). Якщо таїнство було "підготовчим", то Ісуса тоді якось "недохристили"... Скажемо більше – апостоли Господні здійснювали хрещеня не маючи (до П'ятидесятниці) на собі дарів Духа Святого – то ті хрещення теж були "безблагодатними"?.. Протестанти (баптисти) вважають Іванове хрещення повноцінним, але для цього їм доводиться ігнорувати його ж таки слова про "воду і Духа" (Лк. 3:16)! Курйозності додає те, що головна ідея баптистів про допустимість хрещення лише у дорослому віці (завдяки якій вони і визнають Іванове хрещення повноцінним) грунтується на релігійній практиці Івана Хрестителя – пророка, який прямо свідчить про неповноцінність свого хрещення! 

Логічний парадокс №6. Нащо Христу хреститися?

Іван хрестив Ісуса у Йордані. Обряд передбачав обов'язкове покаяння. Хрещення це таїнство духовного народження і очищення від гріхів. Навіщо безгрішному Богу Сину очищатися від гріха і в чому Йому каятися? 

Відповідь

• Православні мають 2 причини: Іван хрестив, "щоб Ізраїлеві Христа виявити" (Ів. 1:31) [22 с.20] та тому, що хрещення було за волею Божою. [23 с.14] Друге пояснення, – хрестився тому, що така Його воля – якось не дуже...
• Католики: рішення Ісуса прийняти Іванове «хрещення на покаяння» є свідченням смиренності і початку спасительної місії, – хрестячись у Івана Він погоджується зарахувати Себе до грішників, тобто взяти гріхи світу на себе. [9 c.536] 
• Протестанти (баптисти): причина хрещення Ісуса полягає у подачі вірним прикладу хрещення у дорослому віці. [1 с.94] Про химерність цього пояснення ми вже говорили.

Логічний парадокс №7. Чи бувають сумніви у пророків?

Іван Хреститель спершу публічно визнає Ісуса Христом, але потім, коли Ірод Антипа кинув його за ґрати, він так само публічно висловлює сумнів у високому призначенні Ісуса. Перебуваючи у в'язниці Іван Хреститель відправляє своїх учнів, які прилюдно ставлять Ісусу запитання: "Чи Ти Той, хто має прийти, чи чекати нам Іншого?" (Лк. 7:22; Мт. 11:3) ...

Відповідь

• Православні формулюють конспірологічну багатоходівку, згідно з якою Іван вирішив у такий хитрий спосіб заманити кількох своїх учнів до Ісуса, щоб вони побачивши здійснені Ним чудеса, увірували... [5 с.246] Версія не бездоганна, оскільки виставляє Предтечу Господнього безвідповідальною людиною: щоб надати додатковий шанс на спасіння душі для кількох послідовників, він уводить у спокусу "увесь народ"!.. Він ставить під сумнів обраність Ісуса перед усіма, у той час як життєве покликання Хрестителя якраз полягало у тому, щоб Христа виявити Ізраїлю (Ів. 1:31).
• Католики і протестанти (баптисти) здійснюють раціоналізацію через гуманізацію, –  пророки, мовляв, це теж люди, які можуть переживати сумніви і допускати помилки. Баптисти мають аж 4 пояснення: Іван сумнівається у Месії, який дружить з митарями і блудницями [1 с.384]; Іван почув про воскресіння древніх пророків (Мт. 16:13-14; Лк. 9:7-8) і вирішив дізнатися, кому належать нові чудеса – Ісусу, чи іншим [1 с.384]; Іван так нагадує Христу про його обов’язок звільнити єврейський народ від римської неволі, а свого Предтечу – з в’язниці [1 с.384]; Іван сумнівається, бо щодо Ісуса його дезінформують власні учні. [1 с.384] 
• Католики пояснюють сумніви Івана тим, що він не розрізняв перше і друге пришестя Христа і відповідно чекав Страшного Суду, тому чуючи про лагідного Месію, який прощає грішників, у нього виникало запитання: «Чи Ти Той, Хто має прийти?». Показово, що ті учні Івана, які пішли за Христом, теж зберегли Іванові, вітхозаповітні уявлення – вони хочуть звести вогонь з неба на тих, хто не вірить Учителю, за що Ісус їх засуджує (Лк 9. 54). [16]

Отже, пояснення православних виглядає занадто складним і не рятує репутації героя, але має сильну сторону – сам Ісус дає зрозуміти: Іван не може сумніватися у Ньому – він не очеретина, що хилиться од вітру (Мт.11:7). [5 с.254-255] З боку католиків і протестантів бачимо пряму непослідовність, адже вони одночасно визнають і сумніви Івана Хрестителя щодо Ісуса, і слова Ісуса Христа про те, що Предтеча не може сумніватися у Ньому (Мт.11:7).

Логічний парадокс №8. Вбивство Івана: випадок чи змова?

Ірод Антипа арештував Івана Хрестителя і утримував у фортеці Махерон. Прибувши  до фортеці Ірод, з нагоди свого дня народження влаштовує бучне свякування (як справжній язичник!). Під час бенкету, під враженням від танцю Саломеї він обіцяє виконати будь-яке її прохання. Саломея просить голову Івана Хрестителя і його відразу убивають.

Відповідь

• Православні вважають, що все святкування було влаштовано з метою організації вбивства пророка! [5 с.266] Іван публічно засудив беззаконний шлюб Ірода з Іродіадою, тому вони його ненавидять, але прямо розправитись із ним не наважуються – він впливовий духовний лідер народу. Отож вони розробляють підступний план убивства, яке буде подано як«вимушений» крок Ірода «заради вірності своєму слову». [5 с.266]
• Представники "відкритого православ’я" не визнають вбивство Івана Хрестителя спланованим. [10 с.267]
• Не визнають цього і протестанти, бо сказано: «І засмутився цар…» (Мр. 6:26), – Ірод не сподівався від Саломеї такого прохання і виконав його через свою слабохарактерність. [1 с.387]
• Католиків не цікавить питання, як Ірод здійснив убивство – імпульсивно чи сплановано.

Отже православні знову (як і у парадоксі №7) занурюються у конспірологію. Їх пояснення надмірно складне і логічно недосконале: якщо Ірод так боїться репутаційних втрат від убивства Івана, то навіщо він його здійснює? Він вважає, що язичницьке свято, алкоголь і жіночі танці у очах ревнителів іудаїзму будуть пом'якшуючою обставиною для убивці пророка Господнього?.. Вочевидь, православним з їх дихотомічним мисленням психологічно комфортна максимізація зла, тому вони схильні перетворювати Ірода Антипу на злого генія – хитрого змовника. Для протестантів і представників "відкритого православ'я" якраз екзотична атмосфера довкола убивста пророка є доказом імпульсивності події. З однієї передумов вони роблять протилежні висновки.

Логічний парадокс №9. На чиєму боці Іван Предтеча?

1. Іван Хреститель виявив світу, що Ісус це Христос, істинний Спаситель світу, прихід якого на землю є її головною подією. Але зустрівши Спасителя, він не виявляє ніякого бажання іти за Ісусом. Він і надалі, ніби нічого не сталося, продовжує жити у пустелі... Чому? Можливо від скромності? Він вважає себе недостойним бути поряд з Христом?.. Але ніхто з його учнів не відзначається такою соромливістю: ті що повірили у слова Івана, ті пішли за Ісусом, а ті що не повірили – залишилися з Іваном... 
2. Предтеча виявив світу Христа, але багато його учнів не пішли за Спасителем, тобто не повірили своєму духовному лідеру Івану! Те що не повірили, це одне – але ж при цьому вони і далі залишилися з ним у пустелі... А жити у пустелі було, до речі, не мед. Навіщо? Якщо Іван, на їхню думку говорить неправду, якщо він лжепророк, нащо з ним сидіти далі?... (Це ж нічого яка помилка, – не того назвав Спасителем світу!)... Навіщо залишатися з духовним лідером спільноти, який допускає такі "помилки"? Навіщо, якщо йому не віриш? 

• Шкода, що на це запитання ми не знайшли відповіді у жодній з названих конфесій. 

Отже, Івану доведеться бути скромним, як ніхто... 

Підсумок

Євангельська історія видається дуже простою, але жодна з конфесій не змогла уникнути курйозів і логічних парадоксів при спробі її пояснення. Парадокси № 7 і 8 виявились логічно нездоланними для усіх деномінацій. Жодна з релігійних спільнот навіть не намагається подолати парадокс №9, – вочевидь ігнорувати проблему легше, ніж її розв'язувати. 

Кожен із нас має свої вірування і глибокі переконання, але чи здатний людський розум до їх раціонального виправдання? Можливо справді раціонального богослов'я не існує і бути неможе, як говорив у ХІІІ ст. Дунс Скот? Але якщо так, то на жаль, не може бути і раціонального світогляду. 

Схоже, що людський світогляд має у своїй основі волю (прагнення), яка потужно виходить за межі розуму.

Використані джерела

1. Барчук І. З. Пояснення чотирьох євангелій / Барчук І.З. Том 1. – Київ: Дорога правди, 1993. – 576 с.
4. Большой путеводитель по Библии. – Москва: Республика, 1993 – 435 с.
5. Вишняков Симеон. Святой великий Пророк Предтеча и Креститель Господень Иоанн / Симеон Вишняков – Москва: Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 1995. – 200 с.
9. Катехизис Католической Церкви [Електронний ресурс] – Москва: Культурный центр Духовная библиотека, 2001. – 813 с. . – Режим доступу: http://krotov.info/acts/20/2vatican/kateh_00.html
10. Мень А.В. Сын Человеческий / Мень А.В. – Москва: PS, 1991 – 496 с.
11. Минея. Июнь – Москва: Московская Патриархия, 1986. – 799 c.
12. Минея. Май – Москва: Московская Патриархия, 1987. – 480 c.
15. Падевский Станислав. Светочи пришлого / Станислав Падевский – Харьков: Слово с нами, 2005. – 212 с., ил.
16. Словарь библейского богословия [Електронний ресурс] / Под ред. Ксавье Леон-Дюфура и Жана Люпласи, Августина Жоржа, Пьера Грело, Жака Гийе, Марка-Франсуа Лакана. – Москва: Жизнь с Богом, 1990 – 455 с. – Режим доступу: http://katolik-gomel.by/images/slovar.htm
18. Толкование четырех Евангелий и Деяний апостолов. – Москва: Демос, 1992. – 380 с. 
22. Христианство: Словарь. – Москва: Республика, 1994. – 138 с.
23. Чельцов Г.В. Объяснение символа веры, молитв и заповедей с подготовительными к нему рассказами из священной истории с кратким учением о богослужении православной церкви [Електронний ресурс] / Чельцов Г. В. – Москва: Народный дом, 1990. – 204 с.