Мистецькі імпресії Сергія Мисака

Віталій Ханко, мистецтвознавець, член Міжнародної асоціа­ції критиків мистецтва (при ЮНЕСКО)

У Миргородському краєзнавчому музеї діє персональна виставка добре відомого талановитого мистця, члена Національної спілки художників України Сергія Мисака. Вона має ретроспективний характер і на ній представлені твори за багато років ді­яльності невтомного маестро пензля. Експонуються 124 роботи, з них - 61 маляр­ських і акварельних композицій, 48 графічних аркушів і 15 порцелянових тарілей із портретами видатних діячів України. Виставка присвячена 75-річному ювілею миргородця і вона достойно репрезентує його здобутки й перемоги, його мистецьке над­бання у різних видах образотворчого й декоративного мистецтва.

Ще з молодих літ Сергій Кузьмович надає перевагу жанру краєвиду, відтворенню природи акварельними фар­бами. Тут ми можемо відчути ті витоки, що їх заклали сво­го часу (1954 - 1959 роки) О.Сухаревський, Л.Статкевич, подружжя В. і Т.Богданови, Т.Мірошниченко та В.Панащатенко, як наставники Миргородського керамічно­го технікуму імені М.Гоголя. По закінченні вищої інститу­ції в Краснодарі доля знову привела його до Миргорода. На цей час в якості виклада­ча і тут С.Мисак вповні виявив свої неабиякі здібності від природи, виховавши не одну генерацію художників. На пе­дагогічній ниві він працював довгих 43 роки. Ювіляр виховав значну кількість діячів мистецтва, котрі стали чле­нами Національної спілки ху­дожників України і серед них зі званнями «заслуженого» - подружжя Левадних, С.Пасічна, Г.Рідна та І.Гуржій з Полтави, В.Оврах з Вінниці, подружжя Бережненків із Запоріжжя, В. Сіробаба-Кпимко з Сум, Т.Грицай, І.Кузуб, К.Устименко, І.Городниченко та О.Ханко з Києва, О.Давиденко та О.Опарій зі Львова, О.Володченко з Санкт-Петербурга, В.Врадій із Калінінграда, Н.Галушко-Аксьоненко з Коростеня Житомирської області, З.Олексенко з Полонного Хмельницької об­ласті, А.Кривобоченко, А.Бібко, С.Ступка та О.Шолуха з Миргорода та інші.

Поряд із цим душа й сер­це С.Мисака розкрилася в складному світі прекрасно­го, бо він наділений тонким розумінням народного співу, поезії, музики й краси довкіл­ля. Він сприймав природу не скучно й банально, вона йо­го чарувала й підносила не­мов на крилах, бо знаходив у ній відраду. Він не бажав відтворювати її нормативно чи наративно (описово, як у документальній прозі). Його невеликі акварельні роботи, згодом більшого формату, а пізніше й мальовані олійними фарбами, позначені ліричним сприйняттям і музичним спів­переживанням, відповідно до внутрішнього стану душі.

Твори С.Мисака повні жит­тя, буяння енергії, вони то елегійні, то драматичні, то мі­норні, а в останнє десятиріч­чя наповнені спокоєм і мають мажорне звучання. Тобто в ро­ботах миргородця ми спогля­даємо безпосередні враження від природи, що так було ха­рактерно для французьких імпресіоністів останньої треті ХІХ ст. та українських пейза­жистів першої половини XX ст. Творче сприйняття природ­ного середовища позначене любов’ю автора до малюван­ня «на натурі», просто неба. Мистець старається вловити, зафіксувати швидку змінність стану світла, кольору й пові­тряного середовища.

Акварель, до якої так при­хильний наш талановитий майстер, своїм корінням ґрун­тується на тій давній тради­ції, що культивувалася у стінах старої Миргородської худож­ньо-промислової школи іме­ні М.Гоголя. Адже мистецтво кераміки в першу чергу ви­магає від вихованців фахово володіти аквареллю. І донині на Полтавщині акварелісти з Миргорода славляться своєю майстерністю і створенням художніх робіт. До акваре­лі вельми прихильні в Полта­ві, Кременчуці, Лубнах, інших населених пунктів, їхні робо­ти часто демонструються на місцевих виставках. Пальму першості без перебільшення треба віддати миргородцям. У цьому ряду такі знані й не­пересічні мистці, як С.Мисак й А.Кривобоченко, а також Н.Унтило, Л.Богомоленко, їх молодші колеги - С.Ступ­ка, А.Бібко, І.Городниченко, та ті. що відійшли в інший світ в повоєнні десятиліття, - Д.Бондаренко, О.Горобець, А.Шевченко. Серед грона на­званих діячів, безумовно, на першому місці С.Мисак.

Його улюблені жанри - кра­євид і натюрморт. Пензель миргородця невтомно відтво­рює захід і схід сонця, просто­рінь водної гладі тихоплинної річки Хорол, спокійно-чарів­ливі чи передгрозові стани в природі. Лірично-споглядаль­ні характером вони зобра­жують мальовничу і квітучу природу рідного краю. Ав­тор чутливий до барв, до гри кольорів, бо його емоції, йо­го радість від спілкування зі всесвітом, з природним до­вкіллям віддзеркалюється у композиціях дзвінкістю блакиті неба, ніжною смарагдовістю степу, позолоченістю ранко­вого сонця, палахкотливістю призахідних барв осінніх ве­чорів, зеленим розмаїттям де­рев чи важкими хмарами, що їх гонить вітер.

На виставці в музеї пред­ставлені більш давні акваре­лі 1982 - 2009 р.р., а також чимало рисунків і порцелянові тарелі. Серед останніх чима­ло з портретами наших шано­ваних класиків - Володимира Боровиковського, Опанаса Сластьона, Василя Кричевського, Івана Котляревсько­го, Миколи Гоголя, Тараса Шевченка з його незабутні­ми словами «Думи мої, ду­ми» уславлений образ Божої Матері Вишгородської (так званої Владімірської) тощо. У творчому житті кераміста були немало прекрасно виконаних декоративних тарелів із блис­кучо відтвореними букетами квітів, зокрема троянд, піво­ній. Вони розійшлися по му­зейним і приватним збірках.

Закінчуючи ці нотатки про нашого ювіляра ми повинні мовити й ще про одну грань його таланту, яку вчені визна­чають як синтетизм художньо­го мислення. Він має рідкісний дар синестезії, тобто здат­ність уподібнювати твори од­ного виду мистецтва іншим: скажімо, малярські - поетич­ним чи навпаки. Шанувальни­ки прекрасного відчувають як музично ритмізовані рядки по­езій автора тотожні його лі­ричним краєвидам.

Зустріч з творами Сергія Мисака - це завжди зустріч з прекрасним.

Ханко Віталій. Мистецькі імпресії Сергія Мисака // Прапор перемоги № 31, 31.06.2015, с.6.