Участь у роботі круглого столу у музеї Полтавської битви 17.01.2020

Об’єкти топоніміки як спосіб локалізації подій "малої війни" на Миргорощині

Ярослав Москаленко

У краєзнавчій літературі є згадки про 6 об’єктів топоніміки, пов’язаних із перебуванням шведів під час кампанії 1708-1709 рр. Територіально ці об’єкти чітко поділяються на дві групи – північну і південну. Три з них відносяться до північної (вони тісно згруповані поміж смт.Комишнею та с.Зуївці) і три – до південної (розгорнуті широким півколом, яке охоплює с.Великі Сорочинці з північного сходу, північного заходу і південного заходу).

За даними відомого краєзнавця Розсохи Л. О., південна група являє собою три «шведські могили», що знаходяться: біля с.Панасівка, за 2 км. на південний захід від х.Кивиного і за 3 км. по шляху із с.Хомутець до с.В.Сорочинці. [1.223]

Саме радіальність розміщення «могил» довкола В.Сорочинець зовсім не виглядає випадковою, адже це містечко було перетворене московським військом на базу розвідувально-диверсійної діяльності. [3.300] Довкола постійно відбувались сутички, а протидія шведської сторони була наскільки щільною, що були підстави говорити про шестимісячну (до травня 1709 р.) блокаду В.Сорочинець. [2.42]

При цьому, місцеве населення, ховаючи убитих, зодягнутих в уніформу західного зразку, навряд чи завжди могло чітко розрізнити національну приналежність сторін. [3.299] Тому, вочевидь, такі могили відразу ставали «шведськими».

Крім того, впадає в око, що дві із трьох згаданих «шведських могил» (біля Хомутця і Панасівки), знаходяться у смузі просування загону Карла Густава Кройца (з 18 лютого 1709 р.) у напрямку Лохвиця – Сенча – Попівка – Савинці. Обидві «могили» знаходяться на східних берегах двох найбільших водних перешкод, подоланих загоном К. Г. Кройца – Хоролу і Псла. Хоча відомо, що під час переправи через р.Хорол, протидії московської сторони не було взагалі, а під час форсування Псла вона була мінімальною, [2.41] однак подолання водних перешкод було утруднено раптовою повінню. [3.283] Отож, хоча шведи і не зазнали тут помітних втрат, однак затримуючись на певний час, могли залишати на місці померлих від поранень, отриманих під час попередніх сутичок.

Щодо північної групи об’єктів топоніміки, пов’язаних з кампанією 1708-1709 рр., то вони (на відміну від південної групи, розкиданої смугою в 30 км.), розміщені дуже щільно і можуть бути вписані в кого, діаметром 2 км. [5] Йдеться про ще одну «шведську могилу», «Погріб Марка Чорного» та «Венхайгород».

«Шведська могила», згідно з легендою, була розкопана «у давнину», і місцеві шукачі скарбів виявили у ній «залишки 47 шведських воїнів, складених колом: голова до голови, а ноги – навростіч». Ніяких цінних речей чи зброї при цьому виявлено не було. [6]

Ця «могила», що знаходяться неподалік переправи через р.Хорол, може фіксувати місце бою «партій» під Комишнею 28 листопада 1708 року. [2.38]

Краєзнавець і фольклорист ХІХ ст. Устименко Т. М. фіксує переказ, який пов’язує інший об’єкт, – «Погріб Марка Чорного» (розміщений на лісистому пагорбі правого берега р.Хорол), «з часами Мазепинщини», коли «тут було підземелля для складування військового майна», а потім це місце обрав для свого проживання місцевий мешканець Марко Чорний – чи то розбійник, чи то пасічник. [4.9]

Третій об’єкт, що викликає зацікавленість – «Венхайгород», знаходиться на сусідньому лівому березі р.Хорол. Етимологія слова «город» повністю прозора – «фортеця, укріплення», а от назва «Венхай» має виразно не слов’янське походження. Враховуючи, що назва «Venhay» зустрічається серед населених пунктів Англії та Нідерландів, вважаємо, що і зуївецький «Венхайгород» походить з германських мов і має, імовірно, шведське походження.

Враховуючи, що шведська система словотвору дозволяє легке словоскладання і для неї характерне відпадання кінцевих приголосних, особливо «d», «g», «t», ризикнемо висловити думку, що назва місцевості походить від «vend» + «hö» (продавати сіно). Важка зимівля 1708-1709 рр. в суворих кліматичних умовах, змушувала шведів до пошуку фуражу, харчів, помешкань та теплого одягу. Тому цілком імовірно, що спілкування шведських вояків із місцевими мешканцями, направлене на проведення заготівель і породило назву місцевості «Венхай».

Про наявність такого спілкування непрямо свідчить місцевий переказ, зафіксований краєзнавцем і уродженцем с.Зуївці Потаповим В. Т. Згідно з переказом, колись у «Венхайгороді» було «містечко», у якому жили люди, що скуповували збіжжя. Тож місцеві дівчата, які хотіли собі дукачів на прикраси, слізно просили батьків возити зерно на продаж у «Венхайгород».

Зазначимо, що місцевість «Венхайгород» сприятлива для розміщення табору. Вона знаходиться дещо на північ від с.Зуївці, на одній з панівних висот (145м.) звідки на багато кілометрів проглядається довколишній простір. Поряд, у «Мироновому яру», знаходиться незамерзаюче джерело, що могло бути важливим в умовах холодної зими 1708-1709рр. Схили яру добре захищають від північних вітрів. Долина річки вкрита лісом, здатним забезпечити вдосталь палива. Стариця Коворот надійно захищала від несподіваного нападу ворога з залісненого боку, бо її береги «…положительно недоступны даже в самое сухое лето так как, в этом озере залегают непроходимыя топи» [4.17]

Власне, відомо, що Зуївцях стояли шведські драгунські полки Нільса Ельма та Нільса Юлленшерна. [3.281] Всі необхідні запаси для забезпечення загону, потрібно було надійно оберігати. Тому, повертаючись до назви «Венхайгород», зазначимо, що укріплення шведів («город»), в умовах лютої зими навряд чи були значними і їх основою був, як і у Рашівці, був ланцюг рогаток. [3.153]

Отже, об’єкти топоніміки дозволяють деталізувати історичні відомості про перебіг «малої війни» на території Миргородщини, зокрема встановити місце розташування шведського табору у Зуївцях та визначити на місцевості напрямок просування загону К. Г. Кройца через Попівку, Хомутець, Савинці.

Джерела та література

1. Розсоха Л. О. Села і хутори Миргородщини ХVІІ - ХХ століть : матеріали до історико-топонімічних студій / Л. Розсоха. - Миргород : Вид-во Миргород, 2008. - 234 с. – Режим доступу:  https://docs.google.com

2. Іванюк С. О. Сорочинці в Полтавський період Великої Північної війни 1708 – 1709 рр.: за матеріалами «Похідної канцелярії О. Д. Меншикова» – Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua

3. Иванюк С. А. Малая война в стратеги и тактике русской армии на первом этапе Северной войны (осень 1700 – лето 1709 г.) : дис. канд. истор. наук : 26.12.2014 / Иванюк Сергей Александрович. – Волгоград, 2014. – 395 с. – Режим доступу: https://volsu.ru

4. Устименко Т. М. Село Зуевцы Миргородскаго уѣзда Полтавской губернiи. Историко этнографическiй очеркъ. Полтава : Типографiя Губернскаго Правленiя, 1894. – 131 с. – Режим доступу: http://slavia.do.am

5. Лубенець Олексій, Москаленко Ярослав. Зуївці в пошукових знахідках «Славії» // Прапор перемоги, 16.11.2012, № 47. – 7. – Режим доступу: http://slavia.do.am

6. Лубенець Олексій, Москаленко Ярослав. Шведський слід у Зуївцях // Прапор перемоги, 12.04.2013, № 15. – с.7. – Режим доступу: http://slavia.do.am