Голодомор у Миргороді

Оповідає Юрко (Бойко) Галина Павлівна

Подруга сім’ї Сидоренків в дитинстві і сусідка Юрко (Бойко) Галина Павлівна 1923 р.н.

Її батько Бойко Павло Микитович, під час Голодомору був пухлий від недоїдання і тільки завдяки здоровому серцю дожив до 1934 року. Мати Бойко Олександра Петрівна, померла в 1943 році від болячок придбаних під час голодного мору.

Галина Павлівна все своє свідоме життя пропрацювала в личанському колгоспі "Країна Рад” в рільничій бригаді, понад 20 років бригадиром цієї бригади. В 1943 році вийшла заміж, має дочку і сина, внуків і правнуків.

Мої сусіди, Сидоренко Кирило і його дружина Сидоренко (Шелюг) Парасковія Дмитрівна 1885р.н. проживали по вулиці Ломаній 33 (тепер39). Старші брати Парасковії Дмитрівни-Шелюг Борис Дмитрович і Олексій Дмитрович до революції 1917року служили в Миргородській управі - можливо це і послужило нищівному винищенню місцевими активістами багатодітньої сім'ї Сидоренків. Як розповідала мені Парасковія Дмитрівна.

Восени 1932 до їхнього двору нагрянули активісти Стаднянської сільської ради Кандьор Антон,Векла Іван, Павло Базура, Йоська Мокрина з постановую ради: «... - за невиконання плану по здачі лишків хліба розкуркулити і конфіскувати майно, коня, корову все наявне зерно на користь колгоспу ”Країна Рад”.

Сім’я з 12-ма дітьми, залишилась без засобів до існування. Допоки була картопля, висівки перебивались, але посеред зими закінчились всі запаси, почали пухнути самі молодші. Порадившись з матір’ю, батько відвів молодших Дарію Миколу, Савку,Дмитра,Кирика і Явдоху до притулку там хай помалу, а давали їсти.

Весною 1933 року померли в притулку самі менші Кирик і Явдоха, а з настанням літа від епідемій померли Дарія і Микола. Батько не витримав такої наруги над дітьми, наложив на себе руки. Та на цьому нещастя від сім’ї не відступили, від дизентерії померли Савка і Дмитро. Всі вони похоронені на подвір’ї притулку по вулиці Єрківській 23(тепер31). 

Дома залишились старші діти, які були пухлими коли з’явились колоски і дозріла картопля. Дізнавшись про смерть молодших, брат Михайло, який не спинався на ноги так як і батько, наложив на себе руки.

Пережили Голодомор мати Парасковія Дмитрівна, діти Катерина 1905р.н, Іван 1909р.н., Пелагея 1912р.н, Григорій 1913р.н, Марія1914р.н.

Та не минулись даром роки Голодомору так і не звелись на ноги Іван і Марія - доживали свій вік в спецінтернаті в Вишняках, Хорольського району, Григорій помер від сухот в 1943 році, Пелагея проживала в Миргороді в мікрорайоні Портянки, але та так і  не народила дитину після пережитого.

Парасковія Дмитрівна до кінця своїх днів виховувала дітей Катерини - Миколу 1937р.н. і Лідію 1944 року народження.

ЗАПИСАВ Джунь О.П.

http://ruhmirgorod.ucoz.com/index/opovidae_jurko_bojko_galina_pavlivna/0-67