Пащенко Михайло Миколайович

Член ради Миргородської міської організації ветеранів. Голова ревізійної комісії.

Народився 26 лютого 1924 року у місті Миргород. У 1941 році на відмінно закінчив Миргородську школу № 1 і вступив до Харківського електротехнічного інституту без екзаменів. Та навчатися не довелося, адже йшла війна. Всіх студентів направляли рити протитанкові окопи у селі Зачепилівка на межі Харківської та Дніпропетровської областей.

Коли німці почали наступати на Харків, почалася евакуація інституту на схід країни. Спочатку евакуювали професорсько- викладацький склад та їх сім’ї. Вік Михайла Миколайовича не був призивним і до лав Червоної Армії його не взяли. Тому змушений був записатися у ополчення, де ознайомлювали зі зброєю. Брав участь у бойових діях під Красноградом. В одному із нічних боїв попав в оточення, а потім - у полон. Та вдалося втекти і 10 днів йшов додому до Миргорода.

Влаштувався працювати на електростанцію на території курорту. Але був висланий на примусові роботи до Німеччини та в Шепетівці ешелон зупинили і всіх переселили у концтабір для полонених, де він пробув 6 місяців. Коли почався наступ на Київ, німці вирішили цей табір евакуювати і примусили близько 5 тисяч полонених йти пішки. Через 50 км шляху під Ізяславом неподалік Нового Села знову вдалося втекти. Із трофейною зброєю вступив до партизанського загону ім. Леніна Кам’янець-Подільського з’єднання під командуванням Сабурова. Брав участь у підриві німецьких ешелонів з їх військовою технікою під Ковелем. Потім для поповнення нашої армії партизанів було направлено на фронт для оборони Ковеля, де стояли до 5липня 1944 року. Далі воював на І-му Білоруському фронті. Виконуючи важливе завдання, був поранений в обидві ноги. Лікувався у госпіталі Красного Луча Ворошиловградської області. Пролікувавшись 6 місяців, у лютому 1945 р. був демобілізований як інвалід війни ІІ групи.

Нагороджений орденами Слави ІІІ ст., Вітчизняної війни І ст., медалями «За перемогу над Німеччиною», ювілейними медалями.

У 1990 р. закінчив Харківський ветеринарний інститут і направлений на роботу в Смоленську область в Андріївський район на посаду завідуючого районною ветеринарною лікарнею, а згодом - головним лікарем району.

У 1953 р. переїхав до Миргорода. Працював завідуючим Хомутецькою ветлікарнею, потім - у Миргородській райветлікарні лікарем, старшим лікарем. У 1990 р. вийшов на пенсію.