Громадянська війна на Миргородщині

Повстанський загін Григорія Мельченка

Комишнянські й попівські ліси були найважливішими осередками селянського повстанського руху 1918 — 1922 років. Там діяли кілька загонів різної потужності, які збройно діяли проти більшовицької влади й органів ЧК. Історичні документи й людська пам'ять зберегли відомості про селянські загони отаманів Д.Пищалки, Т.Виборного, Калениченка, Гилюна, Марусі, Марковського, Д.Непокупного, С.Тимона, Фурси, Д.Чорненка, С.Гошка, В.Ярового, М.Яценка та інших, які мали велику підтримку селян у цих місцях.

Існували повстанські загони й у Миргородській та сусідній Зубівській волостях. Один із них очолив отаман Григорій Мельченко. Він походив із старовинного козацького роду, який спостерігаеться в Миргородській сотні з 1718 року. Г.Мельченко до 1917 року служив у царській армії, мав невисокий офіцерський чин. Його батько, сільський староста, був убитий червоними. На перших порах Григорій не вів збройної боротьби, він тільки переховувався у лісах, щоб не бути мобілізованим до Червоної армії. До нього приєдналися й інші хлопці з сусідніх сіл і хуторів. Але нахабна, агресивна й дедалі жорстокіша політика більшовицької влади з викачування в селян хліба й іншого продовольства для війська й промислових центрів Росії, змусила лісовиків від пасивного опору вдатися до зброї.

Миргород, Почапці, Білики, 3убівка — саме в цих населених пунктах у 1920 — 1921 роках Г.Мельченко завдавав алярму антиукраїнській комуністичній владі, яка з небаченою жорстокістю чинила на селах продрозверстку й часто позбавляла трудівників села останнього хліба. Він боровся проти чекістів і особливо жорстоких комуністичних активістів, голів сільських рад.

Проте сили Мельченкової бойової групи були слабкі, тому він через деякий час приєднався до великого повстанського загону отамана Дмитра Пищалки, який оперував у Попівському лісі. Одначе загін Г.Мельченка частково зберіг свою автономність і іноді діяв самостійно, завдаючи постійного клопоту органам радянської влади й комуністичним продзагонам.

Навесні 1921 року загін Г.Мельченка був розбитий у селі Біликах переважними силами миргородського волосного більшовицького загону під керівництвом голови волосного виконкому Івана Лищенка. Після цього розгрому отаманові довелося втікати й переховуватися. Він переплив річку Хорол і подався на Захід. Йому вдалося виїхати до Польщі й тільки згодом подати про себе звістку рідним. Але його подальша доля невідома. Жодне його фото не збереглося. Г.Мельченко був другом, земляком і свояком українського патріотичного діяча Костя Курила.

Дружина отамана Мельченка — молода вчителька Оксана була донькою Євграфа Максимовича Симонова, диякона Покровської церкви села Грем'ячої. Вона залишилася сама з дворічною дитиною Наталею й не вдовзі, щоб не потрапити під репресії, виїхала з Миргородщини.

Саме від нащадків Наталі Григорівни Мельченко - родини Почапських, які нині живуть на Черкащині, й довідалися про долю молодого отамана Г.Мельченка.

На фото: Оксана Євграфівна Симонова, майбутня дружина отамана Г.Мельченка. Світлина початку ХХ ст., зроблена в Мирrороді.

Розсоха Л. Повстанський загін Григорія Мельничука // Прапор перемоги № 43, 23.10.2015, с.6