Седляр Василь Теофанович

Василь Седляр, початок 1930-тих років

Васи́ль Теофанович Седля́р (12 квітня 1899, Христівка — 13 липня 1937, тюрма НКВД СССР) - український художник, митець-монументаліст, належав до творчої групи «бойчукістів».

Біографічні відомості

Народився у Миргородському повіті, українець.

Навчався у Києві в Художньому Училищі (1916–1917) і в Київському Інституті Пластичних Мистецтв, учень і послідовник М.Бойчука; член АРМУ; викладач Межигірського Художнього Керамічного Інституту (1923–1928), Технологічного Інституту Кераміки і Скла в Межигір'ї (1928–1930) та Київ. Художнього Інституту (1930–1936).

Убитий органами НКВД СССР 13 липня 1937 року. Реабілітований більшовицьким режимом 1 лютого 1958.

Творчість

Седляр працював у ділянках монументального і станкового малярства, станкової та книжкової графіки, декоративно-ужиткового мистецтва. Брав участь у стінописах Межигірського Художнього Керамічного Технікуму (1924), Червонозаводського театру в місті Харків (1933–1935) та ін. Всі ці розписи знищені. Збереглися картини Седляра:

• «У школі лікнепу» (темпера; 1929),
• «Портрет Оксани Павленко» (1926–1927),
• «На току»,
• «Розстріл» (пошкоджено, 1927),

ескізи тощо.

Особливістю портретів Седляра є орієнтація на фресковий монументальний розпис з узагальненістю форм і площинністю. Графіка Седляра тушшю схожа на керамічні розписи (ілюстрації до «Кобзаря» Т. Шевченка разом з В. Вайсблатом (Ол. Гер) 1931 і 1933). Седляр працював й у мист. кераміці: фаянс, майоліка (1924–1929), виготовляв картони для тематичних килимів (1936). Також зробив ілюстрації до книжок В.Маяковського, Г.Шкурупія, І.Франка, А.Головка та інш. Седляр автор статей на мистецькі теми у журналах «Нове Мистецтво», «Критика», «Авангард», вид. АХРР і АРМУ у 1926–1930.

Монографія Євгена Холостенко «Василь Седляр» не вийшла з друку.

Седляр в сучасній Україні

У 2009 році київські видавництва «Дух і Літера» та «Оранта» випустили нове видання «Кобзаря» Т.Шевченка зі всіма (в тому числі, з 18 кольоровими) ілюстраціями Василя Седляра (ініціатор перевидання та післямова — Артур Рудзицький, редактор — Степан Захаркін, коментарі — Євген Нахлік). 2012 року книга була перевидана у чорно-білому варіанті.

Перша персональна виставка творів Василя Седляра була проведена 11-20 вересня 2009 року у Національному музеї образотворчого мистецтва України.

http://uk.wikipedia.org

Відомий мистецтвознавець – професор Дмитро Горбачов називає ілюстрації Седляра до «Кобзаря» Шевченка унікальними і порівнює їх із фресковим розписом.

«Ці ілюстрації все-таки найкращі з тих, що існують, – зазначає професор. – Тому що тут збіглися два моменти: біблійність Шевченка  та іконність Седляра й інших бойчукістів. Вони багато чого взяли від ікони, тому дуже оригінальні форми їхні. Це першим зауважив Аполінер у Парижі. І тому що ця іконність, а Шевченко сам біблійний... – між ними суголосся таке».

Ілюстрації до творів Шевченка фігурували у справі Седляра, тож, на думку професора Горбачова, можна стверджувати, що митець розстріляний за «Кобзар».

http://www.radiosvoboda.org/content/article/1825401.html