Сорочинська трагедія 1905 . До 110-ї річниці 

Фото:

учасники повстання у грудні 1905 року (ст.ст.) на зборах з нагоди 30-річчя події;

перший пам'ятник жертвам Сорочинської трагедії;

активісти повстання:

Марія Вільченко,

Микита Козленко,

Пилип Гусаренко

(фото з журналу "На стройке социализма" № 1 за 1936р)

Ніколаєнко Леонард. Червоні сніги // Прапор перемоги, № 2, 08.01.2016, с.6.

1 січня 1906 року у Сорочинцях відбулись сутички з військами, у ході яких було вбито 25 і поранено до сотні селян. Повстанці були розгромлені, утім 3 січня до містечка прибув новий каральний загін під керівництвом статського радника Філонова, який удруге вчинив звірячу розправу над сорочинцями. Примусивши їх стояти на колінах у снігу, козаки протягом 6 годин нещадно катували зачинщиків повстання.

"То не орда набігла, що дідів-прадідів у неволю забирала... Кинулися на сорочан донці і черкеси. Підковами топтали, з рушниць стріляли...", співалося в одній з кобзарських пісень, присвяченій цим трагічним подіям.

Після розправи почалися арешти. Число звинувачених сягало тисячі чоловік, з яких на лаві підсудних опинилося 19 осіб. До різних термінів ув'язнення було засуджено 8 чоловік.

Після публікації відомим письменником В.Короленком "Відкритого листа статському раднику Філонову", в якому він вимагав суду над кривавим катом, події у Великих Сорочинцях набули широкого розголосу по всій Російській імперії. Зрештою, над Філоновим вчинив розправу есер Д. Кирилов.