Свідчення про Голодомор у Миргородському районі

Спогади Килимник Тетяни Іванівни

Селище Комишня

Килимник Тетяна Іванівна, 18.01.1908 р.н. проживає в смт Комишня вул. Червоноармійська, 81, вдова.

В тридцятих роках я мала вже власну сім’ю, діти були маленькі, працювали з чоловіком з раннього ранку до пізньої ночі, вижили всі дякуючи тому, що тримали корову.

В домогосподарствах  громадяни мали свої жорна, на яких можна було змолоти зерно та спекти хліба, але зачасту вони цього зерна не мали, бо його ходили забирали об’їждчики. Здебільше харчувалися листям липи, яке сушили, м’яли та пекли перепічки, схожі на оладки.

Особливо в ці часи страждали діти, батьки цілими днями на роботі, а вони сиділи самі по підтинню, так там і помирила від голоду. У наших сусідів, Хоруженків, поки вони прийшли з роботи померла дочка, вони її тихенько і поховали біля свого двору у садку. Діти і дорослі ходили збирати колоски в полі, але і тих не доносили додому, бо по дорозі їх відбирали активісти, ще й наказували їх за це.

Коли люди помирали - ховали їх або вдома, або на кладовищах, можливо і в одній ямі, все проходило скромно, тихо. Люди всі були заклопотані тяжкою працею, горем яке не минало майже кожної родини – це смерть близьких людей. 
 

Спогади записані зі слів свідків

http://ruhmirgorod.ucoz.com/index/spogadi_svidkiv/0-83