Свідчення про Голодомор у Миргородському районі

Спогади Корнійка Миколи Олексійовича, 1926 року народження

Селище Комишня, вулиця Комсомольська, 96

Пам’ятає жахливий голод 1933 року, коли по хатах ходили так звані «буксирні бригади», шукаючи продовольство. Металевими щупами перевіряли все подвір’я. Інколи люди відмовлялися впускать «активістів» у хату – тоді вони вибивали двері і вламувалися силою. Вилучали все їстівне в хаті. Перекидали горшки з їжею. Розбивали жорна. «Буксирники» брали собі будь-які речі в хаті, які їм сподобалися – і не соромилися  одягати і  привселюдно носити чужий одяг.

Родина Миколи Олексійовича була середняцькою і від розкуркулення їх врятувало своєчасне «добровільне» входження до колгоспу. В роки голоду вижили завдяки великій винахідливості матері, яка їздила до родичів по допомогу, продавала хустки, полотно.

Микола Олексійович зазначає, що багато людей помирало від неякісної їжі. Люди не витримували голоду і починали їсти все підряд, що і приводило до порівняно швидкої смерті в муках. Дуже важливою причиною смерті був моральний надлом. Відчуття безнадійності, смерть близьких – все це вичерпувало життєві сили людей.

Роки голоду вважає найбільшою трагедією нашого краю, сплановану і реалізовану комуністами.

http://slavia.do.am/Djerela/Science_works/golodomor_na_mirgorodshhini.pdf