Свідчення про Голодомор у Миргородському районі

Спогади Коваленко Клавдії Климівни, 1913 р.н.

Зубівська сільська рада. 

Згадувати про ці роки, ятрити собі душу. Це коли ти голодний і твої рідні, бачити щодня трупи своїх односельців, родичів. Вимирали цілі сім'ї. Діток багато вимерло зголоду. Уповноважені ходили обгодовані, бо їм і їхнім сім”ям давали пайки. А люди їм непотрібні. Куди вивозили те зерно я незнаю, може десь воно погнило, попропадало. Аби не людям.

А розкуркулювали як, якщо ти маєш корову, свиней, десятину, чи півдесятини землі, ти вже куркуль. Виселяли їх із хати, все відбирали. Виганяли із села. Так спіткала доля моїх сусідів Степаненків. Вигнали їх із хати. Просить Степаниха: "Лишіть нам хоч трішки щось із продуктів, бо повмираємо".

- Ви куркулі, що раніше поздихаєте то краще буде.

- Залишіть хоть дітям, чим вони завинили? Нам партквитки дорожчі, ніж твої діти.

Рили вони землянки під Полив'яним і жили сім'ями. Потім вони повиїжджали, хто на Донбас, хто куди, позабувала я їхні прізвища.

 http://ruhmirgorod.ucoz.com