Свідчення про Голодомор у Миргородському районі

Спогади Москаленко Людмили Павлівни, 1937 року народження

Село Остапівка

Розповідає про голод 1946-47 років, як про дуже важкий час. Їм – дітям, теж доводилося добувати їжу. Самий яскравий спогад відноситься до збору колосків на вижатому полі. «Це тоді чомусь заборонялося, хоча ті колоски – все одно пропали б за зиму, а якщо б їх дозволено було зібрати, то це було б великим добром для людей у ті роки. Однак, збирати ті колоски було заборонено. Були спеціальні наглядачі, які їздили довкола поля і нагайками відганяли людей. Могли дуже побити, але діватись було все одно нікуди – була немислима бідність, голод». Отож кілька дітей, разом з Людмилою Павлівною, вирушили на поле по ті колоски, і вони встигли вже були трохи їх назбирати - може з пів торбини, як їх помітив наглядач, і на всій швидкості полетів на дітей, махаючи нагайкою. Та не доїхавши кілька метрів зупинився, заткнув арапника за пояс, очевидно він помітив, що між дітьми були і учительські діти. Тож він суворо подивився і сказав - «скрозь…скрозь, собирайте!», і діти назбиравши по торбинці, радісно поверталися додому, дякуючи доброму дядечкові.

http://slavia.do.am/Djerela/Science_works/golodomor_na_mirgorodshhini.pdf