Свідчення про Голодомор у Миргородському районі

Спогади Сулими Михайла Григоровичa, 1929 року народження

Селище Комишня, вулиця Леніна 118

Про голод розповідає такий епізод. У 1933 році так стояло питання: ми будемо жити, чи ні? Отож батьки, крім праці у колгоспі ще повинні були проявляти енергію і винахідливість, щоб врятувати дітей. Перше, що їм допомагало, це продаж слив. Крім того купували просо, молотили, шелеху їли самі, а вимолочене просо продавали, таким  немислемим способом доводилося тоді рятуватися. А вже у 1936 році їхнє становище набагато покращилося – він пас стадо власних гусей.

Про голод 1947-49 років розповідає, як про дуже важкий час. Для самого Михайла Григоровича голод був уже у 1943 році, тоді ж він і поступив у колгосп  «Червона нива», бо це був єдиний вихід.

З 1945 року працював прицепщиком плуга, робота була важкою і ненормованою. Отримував 300 грам хліба на трудодень, важкою проблемою для сім’ї були  щорічні позики які примушували брати. У роки голоду вимушений був харчуватися листям , шелухою, шкірою мертвих тварин.

Саме від тих голодних літ, на його думку, наш народ розділився на три частини: на панів, володарів «світу цього», на рабів – «звичайних трудяг»,  третя частина «сполнітелі», - це дрібне місцеве начальство, актив, які заради задоволення дрібних побажань керівництва ладні на все.

http://slavia.do.am/Djerela/Science_works/golodomor_na_mirgorodshhini.pdf