Сто років тому в Кибинцях

Із Миргородом пов'язані життя і праця багатьох знаних діячів української культури. Один із них — Дмитро Миколайович Ревуцький (1881 — 1941), український музикознавець, фольклорист, літературознавець, лектор, просвітник, перекладач, педагог, професор. Він старший брат відомого українського композитора Левка Ревуцького.

Брати були родом із с.Іржавця, що на Чернігівщині, їхні предки мали козацьке коріння. Музичні, фольклористичні й педагогічні здібності Дмитро Миколайович перейняв від своїх батьків, а надто від матері. Закінчивши Прилуцьку гімназію й історико-філологічний факультет Київського університету, з 1906 року викладав у гімназіях Ревеля й Києва.

Близько 1916 року доля привела його до Миргорода, де він, очевидно, протягом певного часу працював викладачем чоловічої гімназії, що підтверджує світлина того часу. Напис на ній, зроблений рукою самого Дмитра Миколайовича, свідчить, що він сфотографований у травні 1916 року в селі Кибинцях на порозі славетного будинку колишнього дідича Д.П.Трощинського й його нового власника Б.П.Вульферта під час екскурсії до села з групою учнів Миргородської чоловічої гімназії. У Миргороді Ревуцький жив недовго й знову переїхав до Києва.

За радянської влади музикознавець був переслідуваний за свої українські погляди, а 1931 року звільнений із інституту. Він саме працював над книжкою про українських кобзарів, яку в нього згодом, 1939 року було викрадено, що спричинилося до інсульту. Тяжко хворий, він під час німецької окупації залишився в Києві. Але радянська влада й тоді не дала йому спокою як «буржуазному націоналістові», прихильникові «петлюрівської ідеалогіїі». У грудні 1941 року агент НКВС убив Дмитра Миколайовича в його власному помешканні, не залишивши живою й його дружину.

За свого житrя Д.М.Ревуцький жив і бував у Миргороді кілька разів, зокрема, він приїздив до міста в 30-их роках. У вересні 1934 року він лікувався на Миргородському курорті. У цей час Дмитро Миколайович працював над дослідженням про Шевченківські вечори в Україні (а такі заходи відбувалися й у Миргороді).

Наш край цікавив Ревуцького своєю багатою минувшиною, високою театрально-музичною культурою. А надто вабило його село Кибинці - колишня мавтність мецената Дмитра Прокоповича Трощинського, де за перших десятиліть ХІХ століття діяв домашній театр, кріпацький оркестр, зберігалися численні мистецькі колекції; тут на запрошення господаря часто бували кобзарі, й саме з Кибинців на початку ХІХ ст. розпочалося дослідження миргорадського кобзарства. Д.М.Ревуцький, який був не тільки дослідником і збирачем фольклору, а й чудовим виконавцем народних дум і пісень, намагався прищепити любов до української нарадної кульryри також своім учням (одним із них був у Києві поет Максим Рильський). У тогочасній Миргородській чоловічій гімназії викладання велося російською мовою, а національні цінності там не надто культивувалися. Тож український патріот Ревуцький, напевно, вирішив показати гімназистам старших класів село Кибинці як давне осердя української національної культури на Миргородщині.

Колишня садиба Д.П.Трощинського в Кибинцях на той час перебувала у власності багатого дідича Бориса Панасовича Вульферта, який 1916 року виконував обов'язки предводителя повітового дворянства. Вульферт упорядкував старовинний занедбаний будинок, який він кyпив у поміщика Шишкіна. Ревуцький, либонь, був знайомий із Вульфертами через спільних родичів Стороженків із Чернігівщини.

На фото ми бачимо чудово відреставровану історичну садибу. Під час відновлювальних робіт Б.П.Вульферт, здебільшого, зберіг архітектурні елементи й оздоблення будинку Трощинського. Чи гадалося комусь тоді, що всього через півтора літа, в листопаді 1917 року цей прекрасний будинок, як і вся садиба, буде розграбований і зруйнований, згодом влада віддасть його під казенні помешкання для при'іжджих родин та для потреб споживчої кооперації, а наприкінці 20-их років ця вщент сплюндрована краса буде розібрана на злам...

А Дмитро Миколайавич Ревуцький 1928 року подарував свою «кибинську» світлину з учнями до Українського театрального музею в Києві, де вона збереглася донині.

На фото: Д.М.Ревуцький із миргородськими гімназистами на порозі будинку Трощинських - Вульфертів у Кибинцях. Травень 1916 р. 

Розсоха Людмила. Сто років тому в Кибинцях // Прапор перемоги № 15, 08.04.2016, с.6