Стус Віктор Іванович

Член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України, заслужений журналіст України, заслужений журналіст Автономної Республіки Крим.

Народився 1 лютого 1946 року. Ріс на Запоріжчині – в селах Михайлівському та Трудовому Новомиколаївського району. Закінчив радіолокаційне відділення Дніпропетровського механічного технікуму (1966) та філологічний факультет Дніпропетровського держуніверситету (1972), працював у районних, міських та всеукраїнських періодичних виданнях. 

Нагороджений срібною медаллю Нестора Літописця, Золотою медаллю української журналістики. У кримських республіканських журналістських конкурсах йому присвоювалися звання "Журналіст року" (2008) та "Журналіст року друкованих ЗМІ" (2009). Лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Степана Руданського (2013) та ХІІІ Всеукраїнського фестивалю української книги "Феодосія-2013".

http://viktor.stus.name/About

Офіційний сайт: http://viktor.stus.name/

Не раз бував у Миргороді. У 2015 подарував свої книги для бібліотеки. Над своїм романом Помста атлантів. Стріла для мудреця працював у Миргороді у 2012: (7520) року. Сімферополь - Запоріжжя - Миргород 

Творчість

Стус Віктор Іванович – автор восьми книг, що побачили світ у період з 2011 по 2015 роки, а саме трьох романів: "Помста атлантів. Стріла для мудреця", "Арійський Спас", "Зловити характерника", восьми повістей: "Цариця Амага – донька мага", "Чуні", "Біолокатор", "Повернення з іносвіту", "Привид у храмі", "Клейноди у спадок", "Запізніле прозріння", "Таємниця Берегині", а також трьох десятків оповідань, сімдесяти байок під загальною назвою "Байки – казки і навпаки".

Більшість творів на історичну тематику, про події, що відбувалися на теренах України. Так, у повісті "Цариця Амага – донька мага", що вийшла у збірці "Пісня амазонки" (2011), розповідається про похід роксоланської цариці Амаги на Неаполь Скіфський (на теренах нинішнього Сімферополя) у ІІІ столітті до нової ери.

Історичний роман "Помста атлантів. Стріла для мудреця" (2012) присвячений 2600-літтю так званого Великого скіфського посольства (VI століття до Різдва Христового) до Еллади, Єгипту та країн Близького Сходу на чолі з сколотським княжичем Анахарсісом, уродженцем Голуні (нині Полтавщина), який згодом став відомим античним філософом.

У збірці "Чуні" (2012) надруковані однойменна автобіографічна повість та байки у прозі.

Історичний роман "Арійський Спас" (2013) розповідає про події, що відбувалися на теренах Русі-Арійстану в ІІІ – IV століттях нової ери, зокрема про антського князя Божа, Буса Білояра – слов’янського Спаса, діяння якого незаслужено замовчуються й до нині.

У збірці "Повернення з іносвіту" (2013) у розділі "Совість і булава" поміщено повісті та оповідання, в котрих простежуються трагічний шлях України від Богдана Хмельницького до Івана Мазепи, наслідки їхнього гетьманування та причини Руїни.

У пригодницькому романі "Зловити характерника" (2014) зображується життя в Україні у кінці XVII століття, зокрема в часи походу козацького отамана Івана Сірка до Криму, та в наші дні.

В збірці прозових творів "Таємниця Берегині" (2014) представлена однойменна повість, де автор намагався зобразити життя мешканців Причорномор’я та Криму в дев’ятому тисячолітті до нової ери, у післяльодовиковий період (!), а також подав у власному художньому викладі праукраїнські міфи та легенди під назвою "Давні орійські оповіді про наших пращурів".

Під рубрикою "Легенди рідного краю" опублікував невеличку повість "Судний день на Покрову" (2015). В ній розповідається про бій запорожців, очолюваних Іваном Сірком, з людоловами 14 жовтня 1673 року на березі річки Вовчої – нині там розкинулося селище міського типу Покровське Дніпропетровської області.

http://viktor.stus.name/About