Свідчення про Голодомор у Миргородському районі

Свідчення Бережної Парасковії Іванівни 

1920р.н., село Савинці (пряма мова)

Хліба в нас не було, в горщику квасоля була, то й ту забрали місцеві активісти. Ховали люди  борошно у воду. А воно мішок намокне, та не промокне далі.

У тих, хто був у колгоспі збіжжя не забирали. Ті, що робили у колгоспі, то по 200 грам хліба на людину виписували, галушки варили.

Одежу забирали в тих, хто були багаті, їх обкладали налогами, а вони не виконували. Тоді їх описували і забирали, що було.

Дітвора назбирає торбинку чи скільки там колосків, одберуть. Вони знову збирають, бо їсти хочеться. Принесли ті колосочки, помнем, повіємо на жорна помелимо і печемо якісь галет. У нас корова була.  То сусідка каже: ”Давай я тобі пополю та дай мені літру молока”.  Та й як же жалко людину. Було таке, що в Станах городи були кращі, то ходили туди картошку просить і давали хто 2, хто 5 картошин, несем по торбі, та й варимо борщ. Трошки картошки, щавеля, запаримо, свекли, напаримо накришемо.

Хто чим міг підтримували  одне одного.

Із зими що небудь було з грядки і зерно було, або що, а до весни як доходило, то не було нічого. У нас була хороша корова, ото нас було сім’я 6 душ, ото ми коровою жили. Молоко продамо, то щось купимо, листя зривали, сушили, товкли. Сіяли, пекли галети, а вже весною то й щавель рвали, кислички, бурячки маленькі, ми їх варили та їмо. І так ото корова виручала. Не забирали в нас корову.

Листя сушили, перемішували з потертими качанами, випікали замість хліба. Кору не їли, а листя їли, фрукти в лісі назбираємо, обривали, варили і їли.

Коні, що пропадали, то люди збирались, оббирали, обрізали, м’ясо варили і їли.

У нас один случай був. Була жінка одинока, вона дуже голодувала. Ходив хлопець безпритульний, вона його підмовила і люди побачили, що він від неї не виходив. Пішли шукать, то найшли вже холодець наварений. ЇЇ забрали, у клітку посадили, возили показували, що людожерка, а де її діли, то я не знаю. Місцева жінка, але як забрали не знаю де ділась.

Як у кого була така сім’я, що спроможна хоронить, то ховали на кладовищі, а був такий случай: сусід  ішов у Сорочинці на базар щось купить, не дійшов у ліску так й помер з голоду. То там його й закопали. А так то сусіди, то родичі, а все ж хоронили.

Записала: Тетерюк Тетяна Олексіївна 

http://ruhmirgorod.ucoz.com/index/svidchennja_berezhnoji_paraskoviji_ivanivnoji/0-81