Зуївці у пошукових знахідках "Славії"

Незабаром настане Новий 2013 рік, коли мешканці Зуєвець будуть відзначати 290-ту річницю від першої згадки в літературі про своє село (1723). А через рік у них буде ще одне свято, яке також обіцяє стати загальнонародним - 150 років місцевої школи (1864 р. у Зуївцях було відкрито початкове народне училище).

Ці події знайдуть свій відгук і у нашому житті, адже багато учнів Миргородської ЗОШ № 1 імені Панаса Мирного – учасників пошукового загону «Славія» - ведуть свій родовід із Зуївець, а дехто і зараз має там родичів. Тому, бажаючи зробити подарунок селу до його 290-ї річниці, ми вирішили обрати темою власного дослідження етнографічну спадщину вказаного поселення.

Проводячи свою роботу, ми звернулися до Володимира Трохимовича Потапова, який зараз проживає у Миргороді, але залишається краєзнавцем і гарячим патріотом свого села. Саме від нього ми вперше почули про дивовижно-архаїчні, оповитими серпанком таємничості назви місцевостей Зуївець: «Венхайгород», «Митниця», «Чорна пристань» і т.п. – що вже самі по собі вражають і викликають зацікавлення.

Ми розпочали свою роботу зі звернення до Центру розвитку української мови Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. Нас зацікавило, чому назва і вимова села відрізняється: писали і пишуть «Зуївці», а вимовляють «Зіївці» - через «і». У своїй відповіді працівники закладу повідомили нас, що зазвичай не відповідають на запитання переслані електорнною поштою, а беруть до розгляду лише письмові звернення, але для нас, як для дітей – зробили виняток. А причиною вказаної фонетичної особливості виявилось відоме мовникам явище асиміляції голосних звуків перед наступним «і» в ненаголошеному складі.

У краєзнавчій літературі зустрічаються імена багатьох місцевих поміщиків: Фон-Ернів, Старових, Комарецьких, Янкевичів. Ми вирішили розшукувати місця розміщення їхніх маєтків яких у Зуївцях .

Напередодні нами було оцифровано і розміщено на сайті пошукового загону «Славія» книгу Устименка Т.М. «Село Зуевцы Миргородскаго уѣзда, Полтавской губернiи. Историко – этнографическiй очеркъ». В ході роботи з книгою ми помітили, що автор подає велику кількість назв місцевостей, озер, саг і т.п., які зараз нічого не говорять для більшості мешканців не тільки району, але і самого села Зуївці. Тому, щоб зробити книгу Тимофія Устименка ще більш інформативною, ми вирішили зібрати, зафіксувати на картах і оприлюднити всі доступні нам об’єкти топоніміки села. З цією метою нами було заплановано і 23 жовтня 2012 року здійснено пошукову експедицію до Зуївець. Учасники пошукового загону «Славія», учні 10-А класу Миргородської школи № 1: Владіміров Андрій, Губа Максим, Коваленко Андрій та Лубенець Олексій під керівництвом вчителя історії Москаленка Ярослава Віталійовича проводили збір історико-топонімічного матеріалу.

У ході мандрівки ми зустрічалися з багатьма людьми, яким дуже вдячні за правдиву українську зичливість, відкритість і велику любов до свого села. Серед них: секретар сільської ради Любов Яківна Яценко, яка надала нам схему вулиць села; сільський головою Віктор Миколайович Йощенко – інформував нас про історію храмів поселення;  краєзнавець Клименко Сергій Олексійович допоміг локалізувати на картах та схемах розташування об’єктів краєзнавчого пошуку.

Яскраві враження залишили після себе відвідання Зуївецького сільського музею і зустріч із його керівником - Ларисою Іванівною Максименко. Один з головних спогадів – чудова діорама села, виконана Брикульцем Віктором Михайловичем. Крім мистецької цінності вона має і історичну. Скажімо, свого часу місцеві дотепники піддавали нещадній критиці його роботу, - адже художник зобразив на Захорольщині хати і господарські будівлі, яких там ніколи не було. Однак потім виявилося, що люди там таки жили – до 1932 року у цій місцевості був Дзюбин хутір, який зник у час Голодомору.

Була дуже корисною також зустріч з директором школи Кобзієм Сергієм Івановичем, який передав нам низку матеріалів, серед них – світлина початку ХХ ст, на якій зображено дім поміщика Янкевського у Зуївцях.

Заключним етапом пошукової роботи було узагальнення здобутої інформації, яке проходило у нас у формі складання схем і нанесення на карти відомих об’єктів. Так було локалізовано 15 кутків (за книгою Т.М.Устименка на кін. ХІХ ст. їх було лише 9), 16 озер і саг, місце розташування трьох поміщицьких маєтків – Комарецького, Янкевича та Сюріна, двох церков – Вознесенської і Михайлівської, каплиці, притулку для прочан, земської школи та ще 6 обєктів. За складеними схемами бачимо, що планування вулиць у Зуївцях не змінилось від ХІХ століття. Змінились лише назви: скажімо Середня стала вулицею Леніна, Березина перетворилась на вулицю Холода і т.п.

Ще раз дякуємо мешканцям Зуївець за надану нам гостинність та допомогу. Зібрані матеріали та складені схеми можна переглянути на сайті пошукового загону «Славія». Просимо усіх робити доповнення та виправлення, адже відновлення історичної правди в наших спільних інтересах.

Лубенець О., Москаленко Я. Зуївці в пошукових знахідках «Славії // Прапор перемоги, 16.11.2012, № 47 с.7