Миргородці-ліквідатори аварії на ЧАЕС

Бакумівка - спогади ліквідаторів аварії на ЧАЕС

Чорнобиль для мене, як рана жива….

Спогади учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

У селі Бакумівка проживає п'ять ліквідаторів-чорнобильців. Усі вони мужні чоловіки і сиановані в селі люди: Микола Іванович Сторож, Василь Іванович Шуліка, Василь Іванович Тимченко, Микола Володимирович Черненко і Микола Володимирович Пода. Згадуючи події тридцятирічної давнини, всі вони називають те, що найбільше їх вразило в Чорнобильській зоні: безлюдні села, покинуті будинки, школи, ферми... І жодної живої душі навкруги. Ось що кожен із них згадує про пережите.

Микола Володимировмч Пода народився 14 січня 1960 р. 3акінчив Бакумівську восьмирічну школу, згодом продовжив навчання у Миргородському СПТУ № 14. Опісля працював механіком на фермі. 3 1983 по 1985 р. служив в армії в м.Ульяновськ. Коли трапилося Чорнобильське лихо, Микола Володимирович отримав повістку з військкомату. Автобусом разом з іншими співвітчизниками його доправили до Чорнобильської зони, де пробув місяць. Там всім видали форму і поселили в наметах. Харчування було відмінне: давали достатньо овочів, соки. Довелося виконувати різні роботи: знімали дерен із гpyнтy. здійснювали дезактивацію. Нині Микола Володимирович знаходиться на заслуженому відпочинку.

Василь Іванович Тимченко неродився 20 квітня 1963 р. в с.Бакумівка. У рідному селі закінчив восьмирічку, згодом продовжив навчання у Хомутецькому ветзоотехнікумі. У 1982 — 1984 рр. проходив військову службу у м.Усурійськ. По поверненню до рідного села працював водієм у рідному селі. До Чорнобильської зони потрапив у складі Чапаєвської дивізії. Три місяці він брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Разом зі своїми земляками-ліквідаторами будував захисну систему «Скала», якою у подальшому було оточене м.Прип'ять. Василь Іванович також здійснював дезактивацію населених пунктів Білорусії, Київської і Житомирської області. А ще він брав участь у зведенні понтонної переправи через Дніпро, перевозив уражену радіацією техніку на могильники. Нині Василь Іванович працює охоронником у ТОВ «Агротех-Гаранrія».

Микола Іванович Сторож народився 23 жовтня 1953 р. в с.Бакумівка. У рідному селі закінчив восьмирічну школу, а згодом - Полтавський будівельний технікум транспортного будівництва ім. Кондратенка. Військову службу проходив у Приморському краї. Після демобілізації працював на буровій. У тяжку годину Чорнобильської катастрофи працював у Миргороді водієм автобуса в автопарку. З метою ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в АТП організовувалася бригада із семи водіїв. До її складу увійшов і Микола Іванович. Поїздом всіх відправили у Київ, а звідти автобусом на Чорнобиль. По прибуттю на місце призначення водіїв поселили у п'ятиповерховому будинку. Вони отримали автсбуси, якими здійснювали пасажирські перевезення. Зокрема, Микола Іванович перевозив гідроелектромонтажників з м.Чорнобиля до АЕС, а по завершенню роботи відвозив їх до місця проживання. У зоні відчуження він перебував місяць. Нині Микола Іванович — пенсіонер, проживає в с.Бакумівка.

Микола Володимирович Черненко народився 10 січня 1961 Року в с.Бакумівка. Тут же закінчив восьмирічну школу, а середню освіту здобув у Хомутецькій школі. Згодом навчався у Миргородській автошколі. Службу в армії проходив з 1979 по 1981 р. у танковій дивізії в м.Черкаси. По її завершенню навчався у Хорольському технікумі механізації. Після Чорнобильської трагедії у складі інженерно-саперного батальйону був направлений у Брагінський район Білорусії. У Чорнобильській зоні перебував з 31 травня по 31 липня. Проживали у лісі в наметах. Як розповідав Микола Володимирович, доводилося виконувати різні роботи: огороджувати зону, здійснювати дезактивацію прилеглої до АЕС території та населених пунктів. Проте спеціального захисного одягy не було, в основному захищалися пов'язками. Зараз він працює бригадиром тракторної бригади ТОВ «Агротех-Гарантія».

Василь Іванович Шуліка народився 8 листопада 1960 р. у с.Бакумівка. У рідному селі закінчив восьмирічну школу, згодом МПТУ № 3. Військову службу проходив у м.Москва. По її закінченню працював на бурових у «Полтавагаз». З 23.07 по 3.09.1986 р. брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі в/ч 61511. У Чорнобильській зоні він працював дозиметристом, виконував роботи по дезактивації населених пунктів, у тому числі і м.Прип'ять. Довелося Василю Івановичу побувати і безпосередньо на атомній станції, брав участь у зведенні над нею саркофагy. Працював також на перекритті дренажних каналів, щоб не допустити витікання радіоактивних відходів із забрудненої території. Брав також участь у спорудженні огорож навколо 30-кілометрової зони. Всі роботи були спрямовані на те, щоб запобігти розповсюдженню радіації на прилеглі території. Нині Василь Іванович перебуває на заслуженому відпочинку.

Від того далекого 26 квітня минуло тридцять років людського боглю і жалю, тридцять полинових гірких років... Спустошені безлюдні села, вроджені патології дітей, постраждалих від цього Чорнобильського лиха, і ще невідомі нікому наслідки як пересторога нам, як спроба зупинити людство від невиправної помилки! Наш земний уклін, наша довічна вдячність тим, хто, ризикуючи життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Це пам'ять про всенародний подвиг, котрий ніколи не зітреться з історії людської, не згасне у віках.

Зубченко Тетяна. Чорнобиль для мене, як рана жива… // Прапор перемоги, № 22, 27.05.2016, с.3

http://mcbs79.blogspot.com