Свідчення Рябко Ганни Степанівни і Любченко Софії Степанівни

Село Савинці.

Ми добре пам’ятаємо як. у тридцятих годах почався голод у селі. Люди падали як мухи. І од ми голодували, і одкричали, плакали: ”Мамо, мамо, в нас уже кишки плачуть, не тільки ми”. А мати ходить, та каже: „А то я дам. Беріть мої руки і гризіть.” А  дід і батько ходили ноги пухлі були. Батько  казав: Ганнушко, я умру, а ти дай Богові слово, що хоч ви остане ... Читати далі »