Миргородці-ліквідатори аварії на ЧАЕС

Черевки - cпогади  ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС

«Чорнобиль для мене – як рана жива…»

Весна дарує людям нові прагнення та мрії, відновлює сили та радісні відчуття. Але є дата в ці чудові дні, коли серце завмирає від болю та жаху, це 26 квітня 1986 року, коли сталася аварія на Чорнобильській атомній електростанції.

Катастрофа на ЧАЕС сколихнула світ не лише своєю руйнівною силою, а й мужністю тих, хто першими зіткнувся з її страшними наслідками. Їх називають по – різному: чорнобильці, ліквідатори, вогнеборці. Всі вони є герої, які ціною власного життя і здоров’я врятували життя мільйонів.

Ліквідація пожежі була лише початком титанічної роботи на станції, адже небезпека не зникла. Ліквідатори аварії на ЧАЕС, не шкодуючи свого здоров’я і життя, працювали на самій станції, в 20-ти і 30-ти кілометрових зонах радіоактивного лиха, аби якомога швидше ліквідувати наслідки Чорнобильської трагедії. Саме завдяки їхнім зусиллям ядерна біда відступила.

Серед тих, хто скуштував гіркоти Полину, були й жителі села Черевки: Вініченко Олександр Григорович, Сопенко Олександр Олександрович, Тищенко Олександр Миколайович, Яценко Олексій Степанович.

Всі вони були призвані військкоматом до Лубенської Чапаєвської дівізії, яка у травні 1986 року була направлена у 30-тикілометрову зону відчуження на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС.

Табір розташувався у селі Грушне Брагінського району Гомельської області. Тут було розгорнуте наметове містечко, де жили і відпочивали ліквідатори. Звідси транспортом вони їздили на роботи по ліквідації лиха.

Всі знаходилися в зоні з травня 1986 року, а у вересні 1986 року у складі дивізії повернулися в м. Лубни. Техніку, яку використовували для роботи у Чорнобильській зоні, залишали на «могильниках» техніки. Були там і нові «Ікаруси», карети швидкої допомоги, пожежні машини, вертольоти, трактори та багато іншої техніки.

Вініченко Олександр Григорович народився 30 серпня 1965 року у селі Черевки Миргородського району Полтавської області. Здійснював санітарні та дезактивацію техніки і обладнання. Заражену територію постійно обробляли хімзасобами, водою, адже з пилом піднімалася у повітря радіація, неодноразово здійснювали дезактивацію і самого реактора. На місці аварії зводили паркани навколо зони відчуження. Огороджували також села, розташовані поруч Чорнобиля, колючою проволокою.

Після повернення працював водієм у колгоспі. 

Має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії.

Тищенко Олександр Миколайович народився 26 травня 1963 року в селі Черевки Миргородського району Полтавської області. Працював у Чорнобильській зоні водієм, підвозив горюче для заправки техніки. Декілька раз довелося працювати на території ЧАЕС. Після повернення у рідне село працював у колгоспі. 

В даний час - пенсіонер. Має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.

Яценко Олексій Степанович народився 01 березня 1953 року в селі Черевки Миргородського району Полтавської області. У чорнобильській зоні виконував різні завдання по ремонту обладнання (міняв фільтри на каналах), чотири рази працював безпосередньо на станції. Зводили паркани для зони відчуження, огороджували заражену територію колючою проволокою. Нині - пенсіонер, не втрачає оптимізму до життя. До виходу на пенсію працював водієм у місті Миргород.

Зараз знаходиться на заслуженому відпочинку. Має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.

Не довелося дожити до 30-річчя Чорнобильської трагедії ще одному нашому земляку, ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС Сопенку Олександру Олександровичу. Він народився 8 жовтня 1953 року в селі Черевки Миргородського району Полтавської області. У Чорнобильській зоні здійснював перевезення людей автобусом на Чорнобильську АЕС. Помер 29 листопада 2000 року.

Всі черевківчани - ліквідатори неодноразово нагороджені нагрудними знаками «20 років Чорнобильської катастрофи», «30 років Чорнобильської катастрофи», «Учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС», медаллю «Захиснику Вітчизни».

Робота у Чорнобильській зоні залишила свій відбиток на кожному. Сьогодні учасники тих подій живуть серед нас і заслуговують на допомогу, підтримку та увагу.

Анжела Коломієць, бібліотекар Черевківської сільської бібліотеки

http://mcbs79.blogspot.com

Коломієць Анжела. Чорнобиль для мене як рана жива... // Прапор перемоги № 20, 13.05.2016, с.3